З досвіду практикуючого медіатора та тренера, Світлани Петрової
За 15 років роботи в сфері медіації я була свідком різних криз та соціальних потрясінь, але нічого не підготувало нашу професійну спільноту до масштабу викликів, які принесла повномасштабна війна в Україні. З огляду на це, роль медіатора кардинально трансформувалася та набула нового, глибшого змісту.
Медіація в умовах воєнного стану: нові реалії
1. Трансформація конфліктного ландшафту
Війна не просто збільшила кількість конфліктів – вона якісно змінила їх природу. За моїми спостереженнями, у 2022-2024 роках структура звернень до медіаторів змінилася наступним чином:
Сімейні конфлікти (45% від загальної кількості справ проти 30% до війни) тепер часто пов’язані з травмою розлучення, різним баченням майбутнього, конфліктами щодо евакуації дітей. Характерний приклад з моєї практики: подружжя, де чоловік залишився захищати батьківщину, а дружина з дітьми виїхала за кордон. Конфлікт виник не через відсутність любові, а через неможливість синхронізувати життєві стратегії в умовах невизначеності.
Громадські конфлікти (25% проти 15% до війни) охоплюють спори навколо розподілу гуманітарної допомоги, конфлікти між місцевими жителями та ВПО, суперечки щодо використання громадських приміщень для потреб оборони. У моїй практиці був складний випадок конфлікту в селищі на Київщині, де місцева громада розділилася щодо розміщення пункту обігріву для ВПО в будівлі школи.
Трудові спори (20% проти 25% до війни, але з якісно новим змістом) тепер стосуються питань безпеки на робочому місці, зміни умов праці через воєнний стан, конфліктів між працівниками, які залишилися, та тими, хто повернувся з евакуації.
2. Психологічні особливості медіації в воєнний час
Найбільшим викликом стала робота з травмованими сторонами. Класичні принципи медіації довелося адаптувати до реалій, коли учасники процесу перебувають у стані постійного стресу, мають досвід втрат, живуть в умовах загрози.
Принцип нейтральності набув нових відтінків. Як медіатор, я не можу залишатися байдужим до страждань людей, але мушу зберігати професійну дистанцію. Розробив для себе підхід “емпатичної нейтральності” – коли визнаю біль кожної сторони, але не стаю на чийсь бік у конкретному спорі.
Принцип добровільності також потребував переосмислення. Часто люди приходять до медіації не з власної ініціативи, а за направленням психологів, соціальних служб, представників громадських організацій. Довелося розробити спеціальні техніки мотивування та пояснення переваг медіативного процесу.
Спеціалізовані напрями медіації воєнного часу
Медіація конфліктів ВПО
За мою оцінку, близько 40% всіх медіацій з 2022 року так чи інакше пов’язані з внутрішнім переміщенням. Це принципово новий тип конфліктів для української практики. Розробив спеціальну методологію роботи з такими справами:
Етап підготовки включає обов’язкове з’ясування травматичного досвіду сторін, їх поточних базових потреб (житло, робота, освіта для дітей), часових рамок планування (багато ВПО не можуть планувати далі ніж на місяць вперед).
Етап проведення медіації характеризується необхідністю більшої кількості перерв, використанням технік заземлення при гострих емоційних реакціях, акцентом на пошуку тимчасових рішень з можливістю перегляду.
Особливості угод – обов’язкове включення пунктів про перегляд домовленостей при зміні обставин, чіткі критерії виконання зобов’язань, механізми підтримки зв’язку між сторонами.
Медіація в освітній сфері
Освітні заклади стали епіцентром численних конфліктів. За мою оцінку, кожна третя школа в Україні потребує послуг медіатора для вирішення різноманітних спорів:
- Конфлікти між дітьми-ВПО та місцевими учнями
- Суперечки між батьками щодо форм навчання (очна, дистанційна, змішана)
- Напруження між вчителями через додаткове навантаження
- Конфлікти з приводу використання шкільних приміщень для потреб громади
Розробив спеціальну програму підготовки шкільних медіаторів, яку вже пройшли понад 150 педагогів з різних регіонів України.
Корпоративна медіація в умовах війни
Бізнес-медіація набула особливої актуальності через необхідність швидкого вирішення спорів в умовах економічної нестабільності. Характерні типи корпоративних конфліктів воєнного часу:
- Спори щодо виконання контрактів при форс-мажорних обставинах
- Конфлікти при реорганізації бізнесу через воєнні дії
- Суперечки між співвласниками щодо стратегії виживання компанії
- Трудові конфлікти при переході на воєнні умови праці
Особливістю корпоративної медіації стала необхідність врахування не лише комерційних інтересів, а й патріотичних мотивацій, соціальної відповідальності бізнесу.
Інноваційні підходи та методи
Онлайн-медіація
Цифрова трансформація медіації прискорилася в рази. Якщо до війни онлайн-формат використовувався в 10-15% справ, то зараз – у понад 60%. Розробив власну методологію дистанційної медіації, що включає:
Технічну підготовку – перевірка якості зв’язку, резервні канали комунікації, особливі протоколи для випадків повітряних тривог.
Психологічну адаптацію – техніки встановлення довіри через екран, методи контролю емоційного стану учасників, особливі прийоми активного слухання в онлайн-режимі.
Процедурні особливості – коротші сесії (60-90 хвилин замість 2-3 годин), більша кількість зустрічей, обов’язкові індивідуальні консультації перед спільними сесіями.
Медіація з елементами психологічної підтримки
Традиційна межа між медіацією та психологічною допомогою розмилася. Довелося опанувати базові техніки роботи з травмою, кризового консультування, групової терапії. Розробив гібридну модель “терапевтичної медіації”, особливо ефективної у сімейних конфліктах.
Громадська медіація
Найбільшою інновацією стала розробка моделі громадської медіації – процесу вирішення конфліктів, що зачіпають інтереси цілих громад. Провів понад 30 таких процесів, включаючи складний випадок у місті на Донеччині, де конфлікт навколо розміщення тимчасового житла для ВПО загрожував розколом громади.
Підготовка медіаторів для роботи в екстремальних умовах
Нові компетенції
Стандартна програма підготовки медіаторів потребувала кардинального оновлення. До традиційних навичок додав:
Базову психотравматологію – розуміння природи травми, вміння розпізнавати симптоми ПТСР, техніки стабілізації емоційного стану.
Конфліктологію воєнного часу – особливості конфліктів в умовах війни, культурні та психологічні аспекти поведінки травмованих людей.
Кризовий менеджмент – вміння працювати в умовах високої невизначеності, швидко адаптувати процедури до мінливих обставин.
Цифрову грамотність – технічні навички проведення онлайн-медіації, забезпечення конфіденційності в цифровому середовищі.
Виклики та перспективи професії
Поточні виклики
Професійне вигорання стало серйозною проблемою. За моїми спостереженнями, 40% медіаторів відчувають ознаки емоційного виснаження. Розробив спеціальну програму підтримки колег, включаючи групи супервізії та техніки самодопомоги.
Етичні дилеми виникають частіше. Як зберегти нейтральність, коли одна зі сторін – агресор? Як працювати з людьми, які співпрацювали з окупантами? Професійна спільнота активно обговорює ці питання.
Економічні обмеження – багато потенційних клієнтів не можуть оплатити послуги медіатора. Працюю над моделями соціального фінансування медіації.
Стратегічні перспективи
Інституціоналізація медіації – вбачаю необхідність створення державної системи підтримки медіації, включення її в освітні програми, розвиток судової медіації.
Міжнародна інтеграція – українські медіатори накопичили унікальний досвід роботи в екстремальних умовах, який може бути корисним світовій спільноті.
Наукове дослідження – потрібні серйозні дослідження ефективності різних підходів, довгострокових наслідків медіативних втручань.
Багато років тому, коли я робила перші кроки в медіації, не міг уявити, що ця професія стане життєво важливою для виживання суспільства в часи найбільшої кризи. Війна не знищила потребу в діалозі – навпаки, вона зробила її критично важливою.
Медіатори сьогодні – це не просто фахівці з вирішення спорів. Ми стали своєрідними “хірургами соціальних травм”, які допомагають суспільству залікувати рани, завдані війною. Наша роль у поствоєнному відновленні буде не менш важливою – допомогти Україні не просто відбудуватися, а стати більш згуртованою, толерантною та здатною до конструктивного діалогу.
Професія медіатора в Україні переживає період найбільш динамічного розвитку за всю свою історію. Попри всі виклики, я оптимістично дивлюся в майбутнє. Досвід, накопичений українськими медіаторами в екстремальних умовах, стане безцінним внеском у світову практику врегулювання конфліктів та відновлення суспільств після травм.
Наше завдання сьогодні – не просто вижити як професія, а закласти основи для майбутньої України, де конфлікти вирішуватимуться не силою, а мудрістю діалогу. І я пишаюся тим, що маю можливість бути частиною цього процесу.