Як стати медіатором в Україні: повний гайд

Медіація в Україні перестала бути напівнеформальною практикою ентузіастів у грудні 2021 року, коли набув чинності Закон України «Про медіацію» № 1875-IX. З цього моменту з’явилася чітка відповідь на питання, яке до того кожен вирішував по-своєму: хто саме має право проводити медіацію і що для цього потрібно.

Відповідь виявилася простішою, ніж очікували більшість. І водночас складнішою – бо закон описує мінімальний вхідний бар’єр, а не те, що робить людину медіатором, до якого йдуть сторони. У цьому гайді розбираємо і те, і те: спочатку формальні вимоги крок за кроком, потім – те, про що закон мовчить.

Коротко: що потрібно, щоб стати медіатором в Україні

1. Відповідати вимогам статті 9 Закону № 1875-IX: повна цивільна дієздатність і відсутність судимості.
2. Пройти базову підготовку медіатора – не менше 90 годин, із них не менше 45 годин практики (стаття 10).
3. Отримати сертифікат про проходження базової підготовки з реквізитами, які вимагає закон.
4. За бажанням – увійти до реєстру медіаторів. Це не умова права практикувати, а інструмент видимості.
5. Обрати спеціалізацію і почати напрацьовувати практику.

Ліцензії немає. Іспиту державного зразка немає. Єдиного державного реєстру теж немає. Ключовий і по суті єдиний обов’язковий елемент – це базова підготовка. Далі  ми  детально розглянемо по кожному кроку.

Крок 1. Перевірте, чи ви відповідаєте вимогам закону

Стаття 9 Закону № 1875-IX формулює вимоги до медіатора компактно. Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном. Медіатором не може бути особа, яка має судимість, особа з обмеженою цивільною дієздатністю або недієздатна особа.

Зверніть увагу на те, чого в цьому переліку немає:

• немає вимоги вищої освіти взагалі (при цьому, повинна бути повна дієздатність людини);
• немає вимоги юридичної, психологічної чи будь-якої іншої профільної освіти;
• немає вікового цензу понад загальні правила дієздатності;
• немає вимоги стажу роботи чи попереднього досвіду;
• немає вимоги членства в асоціації чи внесення до реєстру.

Це свідомий вибір законодавця. Медіація – це не юрисдикційна діяльність: медіатор не ухвалює рішень, не оцінює доказів і не встановлює, хто правий. Тому вхід у професію відкритий ширше, ніж, скажімо, до адвокатури чи нотаріату.

Окремий нюанс: об’єднання медіаторів і суб’єкти, що забезпечують проведення медіації, можуть встановлювати додаткові вимоги до медіаторів, яких вони включають до своїх реєстрів – щодо спеціальної підготовки, віку, освіти, практичного досвіду. Тобто закон дає мінімум, а конкретна асоціація чи центр можуть вимагати більше. Це не обмежує ваше право практикувати самостійно.

Крок 2. Пройдіть базову підготовку медіатора

Це єдиний обов’язковий крок, який справді щось коштує – часу, грошей і зусиль. Стаття 10 Закону № 1875-IX встановлює: базова підготовка медіаторів здійснюється за програмою обсягом не менше 90 годин навчання, у тому числі не менше 45 годин практичного навчання. Програма включає теоретичну підготовку і відпрацювання практичних навичок.

Два числа, які варто запам’ятати: 90 і 45. Перше – загальний мінімум. Друге – мінімум практики всередині цього обсягу. Програма на 90 годин, де практики 20, вимогам закону не відповідає, хоч би як гарно вона називалася.

Важливо розуміти, що 90 годин – це нижня межа, а не орієнтир якості. Це той обсяг, за яким держава визнає підготовку такою, що відбулася. Чи достатньо 45 годин практики, щоб впевнено вести першу реальну процедуру, – питання інше, і відповідь на нього більшість практиків дає негативну.

Хто має право навчати медіаторів

Підготовку медіаторів здійснюють суб’єкти освітньої діяльності – заклади освіти, а також організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів та суб’єкти господарювання, які мають право надавати послуги у сфері медіації або організовувати їх надання.

Ліцензування навчальних програм із медіації окремо законом не запроваджено. Практичний наслідок для вас: ринок навчання нерегульований, і перевіряти програму доведеться самостійно. Нижче – за якими критеріями.

Крок 3. Як обрати програму базової підготовки: 7 критеріїв

Оскільки ринок нерегульований, різниця між програмами величезна – від чесних інтенсивних курсів до 90 годин вебінарів у записі, після яких людина не проводила жодної симуляції. Ось на що дивитися.

1. Скільки годин практики, а не всього годин. Питайте не «скільки триває курс», а «скільки з цих годин я особисто веду процедуру». Різниця між «дивитися розбір медіації» і «вести медіацію під наглядом тренера» – це різниця між знанням і навичкою.
2. Формат практики. Симуляції в малих групах із розбором після кожної – так. Одна фінальна «показова» медіація на всю групу – ні.
3. Зворотний зв’язок. Чи отримуєте ви персональний розбір своїх дій, чи загальні коментарі на групу.
4. Хто тренери. Практикуючий медіатор із реальними процедурами за плечима бачить те, чого не бачить викладач, який знає медіацію тільки х теорії.
5. Компетентності в програмі. Повна базова підготовка закриває шість компетентностей: конфліктологічну, комунікаційну, процедурну, правову, рефлексивну та переговорну.  Якщо в програмі немає правового блоку або немає рефлексивного – це вже не базова підготовка, а тренінг з комунікації.
6. Що написано в сертифікаті. Реквізити сертифіката прямо описані в законі (див. крок 4). Просіть зразок до оплати.
7. Що буде після. Супервізія, інтервізії, доступ до спільноти. Перша самостійна медіація – найстрашніша, і добре, коли є до кого піти з питанням.

У базовій підготовці медіаторів за програмою “Медіація. Базовий курс” від ІМФУ – 120 годин, із них 70 практичних. Це 22 практичні заняття в Zoom, де ви ведете процедуру самі, з розбором після кожного. Дивитися програму – https://imfu.com.ua/course_landing/mediacziya-bazovyj-kurs/

Крок 4. Отримайте сертифікат – і перевірте, що в ньому написано

Сертифікат про проходження базової підготовки – це документ, яким ви підтверджуєте своє право проводити медіацію. Не диплом, не ліцензія, не посвідчення. Саме сертифікат.

Закон описує, що в ньому має бути зазначено:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка проходила підготовку;

2) найменування суб’єкта освітньої діяльності, що здійснив підготовку;

3) кількість годин навчання, у тому числі практичного навчання;

4) назва курсу підготовки;

5) дата проведення підготовки;

6) номер та дата видачі сертифіката.

До сертифіката, що підтверджує проходження базової та/або спеціалізованої підготовки медіатора, можуть бути включені й інші відомості, визначені суб’єктом освітньої діяльності, що здійснив підготовку.

Практична порада: пункт про кількість годин, у тому числі практичного навчання, – найважливіший. Саме за ним стороння людина (клієнт, корпоративний замовник, асоціація при вступі) перевіряє, чи відповідає ваша підготовка вимогам закону. Сертифікат, де стоїть просто «120 годин» без розбивки на теорію і практику, створює вам проблему там, де її могло не бути.

Крок 5. Реєстри медіаторів: розберіться, що це насправді

Тут найбільше плутанини – і найбільше маркетингових маніпуляцій на ринку навчання. Тому по пунктах.

Єдиного державного реєстру медіаторів в Україні немає. Закон допускає багатоманітність реєстрів. Фактично існує два типи:

• Реєстр осіб, які пройшли підготовку – його веде організація, що вас навчала (стаття 10). Ви потрапляєте туди автоматично після успішного завершення курсу.
• Реєстри медіаторів, які ведуть об’єднання медіаторів та суб’єкти, що забезпечують проведення медіації (стаття 14). Це, наприклад, професійні асоціації. До них вступають окремо, і вони мають право встановлювати додаткові вимоги – щодо освіти, віку, досвіду, спеціальної підготовки.

Головне, що варто засвоїти: включення до реєстру не є умовою права практикувати. Право проводити медіацію дає базова підготовка, а не запис у списку. Реєстр – це видимість для клієнтів і належність до професійної спільноти, а не допуск до професії.

Якщо навчальний центр обіцяє «внесення до державного реєстру медіаторів» – це привід поставити ще кілька запитань. 

Крок 6. Оберіть спеціалізацію

Базова підготовка дає універсальний інструмент. Але практика будується у конкретній сфері – бо саме за сферою вас шукають клієнти. Основні напрями:

• Сімейна медіація – розлучення, порядок спілкування з дітьми, поділ майна, спадкові конфлікти. Найбільший обсяг звернень від фізичних осіб.
• Бізнес-медіація – конфлікти між партнерами, з контрагентами, корпоративні спори.
• Трудова медіація та внутрішньоорганізаційна медіація – конфлікти в командах, між співробітником і роботодавцем. Природний напрям для HR-фахівців.
• Community mediation  – конфлікти в громадах, в групах, конфлікти між мешканцями, з органами місцевого самоврядування, навколо забудови та ресурсів та інше.

Спеціалізація не є формальною процедурою: вам не потрібен окремий дозвіл, щоб вести сімейні медіації. Але спеціалізована підготовка понад базову – це те, що відрізняє медіатора з практикою від медіатора з сертифікатом.

Крок 7. Побудуйте практику

Це найдовший крок, і саме тут відсіюється більшість людей із сертифікатами. Формально ви медіатор наступного дня після випуску. Фактично практика збирається місяцями.

Що працює на старті:

• Суміжні фахівці як джерело справ. Адвокати, психологи, HR, нотаріуси стикаються з конфліктами, які їм самим вести незручно або заборонено. Медіатор, якого вони знають особисто, отримує ці справи.
• Ко-медіація з досвідченим колегою. Найшвидший спосіб набрати години і не залишитися наодинці з першими складними процедурами.
• Pro bono і громадські проєкти. Дає реальні кейси й репутацію, коли платних звернень ще немає.
• Власна професійна сфера. Юрист заходить у бізнес-медіацію, HR – у трудову, психолог – у сімейну. Це не універсальне правило, але найкоротший шлях.

Що не працює: чекати, доки клієнти знайдуть вас у реєстрі. Реєстр – не канал продажів. 

Скільки це коштує і скільки триває

Час. Базова підготовка на 90 годин зазвичай займає від кількох тижнів інтенсиву до 2–3 місяців за умови поєднання з роботою. Формат із теорією в записі та практикою наживо дозволяє вчитися без відриву від основної діяльності.

Гроші. Вартість програм на ринку відрізняється в рази, і кореляція з якістю не пряма. Орієнтуйтеся не на ціну, а на співвідношення «скільки годин практики я отримаю за ці гроші».

Що потрібно ще. Формально – нічого. Ліцензії, страхування професійної відповідальності, обов’язкових щорічних внесків закон не вимагає. Реально – варто закласти бюджет на супервізію в перший рік практики.

Чи потрібна профільна освіта

Коротка відповідь: за законом – ні. Довша: профільна освіта дає стартову перевагу в конкретній спеціалізації, але не замінює процедурних навичок і не є перепусткою.

Юрист швидше опановує правовий блок, але часто найдовше вчиться не оцінювати ситуацію і не пропонувати рішення — бо вся професійна звичка працює проти нейтральності. Психолог має сильну комунікаційну базу, але має перебудуватися з роботи «з людиною» на роботу «між людьми». HR розуміє контекст організаційних конфліктів, але звик мати власний інтерес у результаті.

Кожен стартовий фон дає і перевагу, і специфічну сліпу зону. Людина без профільної освіти не має ані першого, ані другого – і подекуди навчається швидше. 

Про що варто знати заздалегідь

Медіацію часто продають як професію, у якій «допомагаєш людям і добре заробляєш». Тому – чесно про те, до чого варто підготуватися.

• Практика не з’являється разом із сертифікатом. Між випуском і стабільним потоком справ у більшості випадків проходить від півроку до кількох років.
• Ринок в Україні ще формується. Обізнаність сторін про медіацію низька, і значну частину роботи медіатора на старті становить пояснення, що це взагалі таке.
• Це емоційно затратна робота. Ви перебуваєте в кімнаті з людьми, які злі одне на одного, і зобов’язані залишатися нейтральним. Тому в програму базової підготовки входить блок про ресурсність і запобігання вигоранню – це не декоративна тема.
• Не кожна процедура закінчується угодою. Медіація може завершитися без домовленості, і це нормальний результат, а не ваша поразка.

Якщо після цього переліку інтерес не зник – це хороший знак. Люди, які приходять у медіацію з реалістичними очікуваннями, залишаються в ній.

Часті запитання

Чи можна стати медіатором без вищої освіти?

Стаття 9 Закону № 1875-IX не встановлює вимоги вищої освіти. Ключова умова – пройдена базова підготовка медіатора. Водночас окремі об’єднання медіаторів можуть висувати власні вимоги до тих, кого включають до своїх реєстрів.

Скільки годин навчання потрібно за законом?

Не менше 90 годин, у тому числі не менше 45 годин практичного навчання – стаття 10 Закону № 1875-IX.

Чи потрібна ліцензія, щоб проводити медіацію?

Ліцензування медіаційної діяльності законом не запроваджено. Підставою для практики є сертифікат про базову підготовку.

Чи можна практикувати одразу після завершення курсу?

Так, за умови успішного завершення програми та отримання сертифіката, а також відповідності вимогам статті 9 (повна цивільна дієздатність, відсутність судимості).

Чи обов’язково вступати до асоціації медіаторів?

Ні. Членство в об’єднанні медіаторів і включення до його реєстру – добровільні.

Чи можна поєднувати медіацію з основною роботою?

Так, і на старті це найпоширеніший сценарій. 

Наступний крок

Якщо ви дочитали до цього місця, у вас уже є повна картина: закон вимагає одного – базової підготовки, а все інше ви добудовуєте самі.

 «Медіація. Базовий курс» – 120 годин базової підготовки медіатора: 50 годин теорії та 70 годин практики, при законодавчому мінімумі 90/45. Формат: теорія в записі на платформі у зручний час, 22 практичні заняття наживо в Zoom двічі на тиждень. Тривалість – 2,5 місяці. Після успішного завершення – двомовний сертифікат (українською та англійською) з реквізитами, які вимагає Закон «Про медіацію», та включення до Реєстру випускників Інституту. Набір відбувається раз на рік, старт – 14 вересня 2026. Деталі за посиланням  https://imfu.com.ua/course_landing/mediacziya-bazovyj-kurs/